Дорогі батьки!
Щоб трохи зняти напругу дітей та відволікти їх, ви можете скористатися цими чудовими ресурсами:
365 казок на ніч (сучасні аудіоказки для дітей)
https://www.youtube.com/playlist...
Казочки та цікаві історії для дітей (класичні та сучасні казки, начитка)
https://www.youtube.com/channel/UCok9X9ZeNg1EXaHVuP6iE-Q
Дитячі книжки в електронному форматі від видавництва “Ранок” (три папки для віку 3+, 6+, 9+)
https://drive.google.com/.../1z7NN25HdiR9LVySXtO2WyxtQ4jP...
Українські народні та авторські казки (тексти)
https://kazky.org.ua/zbirky/knihovna
Оповідання для 9+ “Окуляри і кролик-гном” (електронна книжка)
https://chtyvo.org.ua/.../Kupriia.../Okuliary_i_krolyk-hnom/
Не забуваймо про сайт “Нова українська школа”, де є пізнавальні онлайн-зустрічі, вправи для подолання паніки, поради психологів, ігри та подкасти
Радіовистави за творами шкільної програми
https://nus.org.ua/.../radiovystavy-za-tvoramy-shkilnoyi.../
7 радіовистав за творами шкільної програми зарубіжної літератури
https://nus.org.ua/.../7-radiovystav-za-tvoramy.../
Казки для дошкільнят та молодшого шкільного віку (чудова начитка каналу "Тося читає")
https://www.youtube.com/.../UCr5qRgLb_CbO1A5QHKLHS5g/videos
Онлайн-гра, яка блокує сайти ворога
https://ain.ua/.../grayesh-v-onlajn-gru-blokuyesh.../...
Психологічна допомога для дітей
https://www.youtube.com/playlist...
Як оцінити батьками шкільні успіхи своїх дітей
Правило 1: заспокойтеся. Сконцентруйте свою увагу на диханні: один, два,... десять... Відчуйте спокій, рівновагу. Згадайте про свої колишні "успіхи"."Постійте в черевиках" своєї рідненької дитини. А тепер можна починати розмову, а може... допомогти розібратися у складній теоремі, а може... Пам'ятайте, що спілкування в люті, роздратуванні - все одно що включити в автомобілі "газ" і натиснути на гальма.
Правило 2: не поспішайте. Старий, вічний педагогічний гріх. Ми очікуємо від дитини все і зараз. Ми вимагаємо негайних успіхів, іноді не отримуємо їх, але при цьому не уявляємо, ж нашкодили. Нам потрібно, щоб дитина вчилася сьогодні добре, ми примушуємо її - вона вчиться, але стає зубрилкою й не навидить учіння, школу, а може й ...вас.
Правило 3 : безумовна любов. Ви любите свою дитину, незважаючи на її успіхи в школі. Вона відчуває вашу любов, і це допомагає Ш бути впевненою в собі, подолати невдачі. А як же ставитися до невдач?..вони вас засмучують...та й годі.
Правило 4 :не бийте лежаяого. Двійка, а для когось і четвірка - достатнє покарання, тому недоцільно двічі карати за одні й ті ж помилки. Дитина очікує від батьків не докорів, а спокійної допомоги.
Правило 5 : щоб позбавити дитину недоліків, намагайтеся вибрати один - той, якого ви хочете позбавитися найбільше, і говоріть тільки про нього.
Правило 6 : вибирайте найголовніше, порадьтеся із дитиною, почніть з ліквідації шкільних труднощів, найзначущіх для неї самої. Але якщо вас обох турбує, наприклад, швидкість читання, не вимагайте одночасно й виразності, і переказу.
Правило 7 - головне: хваліть - виконавця, критикуйте - виконання. Дитина схильна будь-яку оцінку сприймати глобально, вважати , що оцінюють всю її особистість. Вам під силу допомогти відокремити оцінку особистості від оцінки її роботи.
Правило 8 - найважче: оцінка має порівнювати сьогоднішні успіхи дитини з її вчорашніми, а не тільки з державними нормами оцінювання та неуспіхами сусідського Івана
Правило 9 : не скупіться на похвалу, будуючи стосунки із своєю дитиною, не орієнтуйтеся тільки на шкільні оцінки. Нема такого двієчника, якого нема за що похвалити.
Правило 10: визначне в морі помилок острівок успіху, на якому зможе втриматися, вкорінюватися дитяча віра в себе і в успіх навчальних зусиль. Оцінювати дитячу працю слід досить індивідуально, тактовно. Саме за такої оцінки в дитини нема ні ілюзії повного успіху, ні відчуття повної невдачі.
Правило 11: ставте перед дитиною конкретну та реальну мету, і вона спробує її досягти. Не спокушайте дитину метою, якої неможливо досягти.
Правило 12: не рвіть останню нитку. Досить часто дорослі вимагають: щоб зайнятися улюбленою справою ( хобі), дитина повинна виправити свою успішність у навчанні. В ряді випадків така заборона має стимульний характер і справді спонукає дитину до навчання. Так буває тоді, коли справи з навчанням ще не зовсім запущені й до нього ще є інтерес. Якщо ж його вже нема, а в дитини є хобі, галузь живого інтересу, то її треба не забороняти, а всіляко підтримувати, бо це та ниточка, за яку можна витягнути дитину до активного життя в навчанні. Щоб усі правила виявилися ефективними, необхідно їх об'єднати: дитина має бути не обєктом, а співучасником своєї оцінки. її слід навчати самостійно оцінювати свої досягнення. Вміння себе оцінювати -необхідний компонент уміння вчитися, головного засобу подолання труднощів у навчанні.
ЩО ТАКЕ БУЛІНГ, ЯК ЙОГО РОЗПІЗНАТИ ТА ЯК ДІЯТИ СТОРОНАМ КОНФЛІКТУ?
Булінг (bullying, від анг. bully – хуліган, забіяка) (цькування) - це діяння (дії або бездіяльність) учасників освітнього процесу, які полягають у психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насильстві, у тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, що вчиняються стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи та (або) такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого могла бути чи була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров’ю потерпілого.
Які ознаки булінгу?
Типовими ознаками булінгу є:
- систематичність (повторюваність) діяння;
- наявність сторін – кривдник (булер), потерпілий (жертва булінгу), спостерігачі;
- наслідки у вигляді психічної та/або фізичної шкоди, приниження, страху, тривоги, підпорядкування потерпілого інтересам кривдника, та/або спричинення соціальної ізоляції потерпілого.
Які є види булінгу ?
Людину, яку вибрали жертвою, намагаються принизити, залякати, ізолювати від інших різними способами. Найпоширенішими видами булінґу є:
- фізичний (штовхання, підніжки, зачіпання, бійки, стусани, ляпаси, нанесення тілесних пошкоджень);
- психологічний (принизливі погляди, жести, образливі рухи тіла, міміка обличчя, поширення образливих чуток, ізоляція, ігнорування, погрози, жарти, маніпуляції, шантаж);
- економічний (крадіжки, пошкодження чи знищення одягу та інших особистих речей, вимагання грошей);
- сексуальний (принизливі погляди, жести, образливі рухи тіла, прізвиська та образи сексуального характеру, зйомки у переодягальнях, поширення образливих чуток, сексуальні погрози, жарти);
- кібербулінг (приниження за допомогою мобільних телефонів, Інтернету, інших електронних пристроїв).
Як відрізнити звичайний конфлікт від булінгу?
Варто пам’ятати, що не кожен конфлікт є булінгом. Цькування - це тривалі, повторювані дії, а одинична сутичка між учасниками таким не може вважатися. Наприклад, якщо друзі посварилися та побилися чи діти разом весело штовхалися, але одна із них впала і забилася - це не вважається булінгом. Проте, якщо однолітки на чолі з булером регулярно насміхалися, принижували або ховали та кидали речі дитини, штовхали, не вперше нецензурно обзивали та били, викладали в соцмережі непристойні чи відфотошоплені знімки дитини – потрібно негайно діяти!
Що робити, якщо ваша дитина стала жертвою булінгу?
- Зберігайте спокій, будьте терплячими, не потрібно тиснути на дитину.
- Поговоріть з дитиною, дайте їй зрозуміти, що ви не звинувачуєте її в ситуації, що склалася, готові її вислухати і допомогти.
- Запитайте, яка саме допомога може знадобитися дитині, запропонуйте свій варіант вирішення ситуації.
- Поясніть дитині, до кого вона може звернутися за допомогою у разі цькування (психолог, вчителі, керівництво школи, старші учні, батьки інших дітей, охорона, поліція).
- Що робити, якщо ваша дитина агресор?
- Відверто поговоріть з дитиною про те, що відбувається, з’ясуйте мотивацію її поведінки.
- Уважно вислухайте дитину, з повагою поставтеся до її слів.
- Поясніть дитині, що її дії можуть бути визнані насильством, за вчинення якого настає відповідальність.
- Чітко і наполегливо попросіть дитину припинити таку поведінку, але не погрожуйте обмеженнями і покараннями. Повідомте їй, що будете спостерігати за її поведінкою.
- Зверніться до шкільного психолога і проконсультуйтеся щодо поведінки своєї дитини під час занять – агресивна поведінка і прояви насильства можуть бути ознакою серйозних емоційних проблем.
-
Яка відповідальність за вчинення булінгу?
Вчинення булінгу (цькування) стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи або такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу карається штрафом від 850 до 1700 грн або громадськими роботами від 20 до 40 годин.
Такі діяння, вчинені повторно протягом року після або групою осіб караються штрафом у розмірі від 1700 до 3400 грн або громадськими роботами на строк від 40 до 60 годин.
У разі вчинення булінгу (цькування) неповнолітніми до 16 років, відповідатимуть його батьки або особи, що їх заміняють. До них застосовуватимуть покарання у вигляді штрафу від 850 до 1700 грн або громадські роботи на строк від 20 до 40 годин.
Окремо передбачена відповідальність за приховування фактів булінгу (цькування). Якщо керівник закладу освіти не повідомить органи Національної поліції України про відомі йому випадки цькування серед учнів, до нього буде застосоване покарання у вигляді штрафу від 850 до 1700 грн або виправних робіт до одного місяця з відрахуванням до 20 % заробітку.
Як зберегти відносини з підлітком?
Намагайтеся і вчіться:
• БУТИ на його стороні завжди;
• вміти СЛУХАТИ, не перебиваючи, коли підліток щось розповідає, щоб він міг виговоритися і не боявся, що у відповідь на будь-яку його фразу ви будете протягувати якісь свої виховні ідеї ( «Ось бачиш! А я говорила!»);
• вміти МОВЧАТИ, коли дитина не хоче нічого розповідати;
• вміти ВІДМОВЛЯТИ, коли це необхідно, відмовляти твердо, але доброзичливо;
• вміти ВІДПУСКАТИ і ДОВІРЯТИ, коли дитина починає жити своїм «особистим» життям (друзі, подруги, поїздки, листування);
• вміти ДОМОВЛЯТИСЯ з дитиною, не доводячи ситуації до конфлікту (йому завжди щось потрібно від вас, а вам - від нього: «Не будеш допомагати - не отримаєш кишенькових грошей»), і дотримуватися домовленостей;
• СТВОРИТИ такі умови, щоб у дитини не було причин брехати вам (причин брехні три: страх, вигода і психопатологія, дві з них ви в силах виключити, третю - вилікувати);
• ВИКЛЮЧИТИ зі спілкування запитання на кшталт:
- «Як справи в школі?»,
- «Ти чого мовчиш?»,
- «Ти чого такий сумний?»,
- «Ти чого такий брудний?»,
- «Я дивився електронний щоденник і хочу поговорити про це ... »та інше;
• розмовляти не повчаючи, СПІЛКУВАТИСЯ на рівних;
• навчитися розмовляти НЕ ПРО ШКОЛУ, а про життя взагалі;
• не намагатися контролювати все в житті підлітка (це все одно неможливо), а виховати так, щоб він знав, як правильно реагувати на позаштатні ситуації (насильство, алкоголь, наркотики та інше);
• навіть караючи, робити так, щоб дитина не сумнівалася, що ВИ ЇЇ ЛЮБИТЕ.
З книги М. Лабковського «Хочу і буду».
Коли батьки відчувають безпорадність
Батьки! Не так важливо є заробляти гроші, а важливо не втратити дітей!
Часто діти вибивають нас з колії. Вони можуть вести себе так, що їх батьки хапаються за голову. Дитина може пручатися, сперечатися, розкидати речі, всіляко перевіряти батьків на міцність. Може не ходити в школу, отримувати погані оцінки, красти. А чого варті дитячі істерики! Все це може перетворити сімейне життя в пекло, і глибоко зіпсувати відносини між батьками і дітьми.
Дитяча психологія говорить, що всі ці проблеми - лише верхівка айсберга інших, більш глобальних. Це може бути відсутність правил поведінки в сім'ї, вседозволеність, або навпаки, занадто суворе виховання. Це можуть бути реакції протесту, переживання важкої ситуації - розлучення батьків, конфлікти в школі. З кожним випадком порушення поведінки потрібно розбиратися окремо.
Але батьки часто виявляються в прострації, абсолютно не розуміючи, що робити! Батьки, навіть читають психологічну літературу, виявляються безпорадними перед криками, вимогами, істериками дитини. Що робити, коли дитина катається по підлозі? Які методики застосовувати? Які слова говорити? Часто мами і тата впадають в почуття провини ( «я поганий батько, не справляюся з вихованням»). Деякі батьки намагаються вирішити конфлікт силою, деякі - ображаються, уникаючи контакту з дитиною. І той і інший спосіб може допомогти припинити погану поведінку на короткий термін. Але не вирішить, а лише посилить проблему в перспективі.
Що ж робити? У таких випадках, на батьківських консультаціях, я питаю - на скільки років ви себе відчуваєте, коли сваритесь з дитиною? І часто отримую відповідь-на 5 років, на 7 років ... Тут то і криється головна біда батьків, які не відчувають себе дорослими. Чи не відчуває себе в силах вирішити ситуацію. Виходить сутичка двох дітей, не готових поступатися. Хто з дітей наполегливіше, той і виграв. До чого призведе таке спілкування до вирішення головних проблем?
Якщо батьки відчують себе на свої 25, 30, 40 років, візьмуть ситуацію, відповідальність в свої руки, то вони побачать перед собою не злого ворога, а просто дитину, якій потрібна допомога. Те ж саме і з проблемами виховання - тільки доросла людина може виробити в родині чітку і ясну систему правил, законів, рамок, і допомагати дітям дотримуватися їх.
Березін Ілля
